Пришитий нитками дощу до рідної землі

У серпні відзначив свій поважний ювілей наш земляк - поет, прозаїк, публіцист, член Національної спілки письменників України з 1996 року, лауреат літературних премій імені Івана Нечуя-Левицького (1996 р.), імені Євгена Маланюка (2004 р.), імені Остапа Вишні (2008 р.). Віктор Олексійович Погрібний.
 Найбільш зворушує у поетичній творчості земляка вірність темі рідного села:

Моя земля

Я пришитий до неї нитками дощу,

пришитий осінньою павутиною,

жилкою кленовою...

і в мені не вщух

дивний намір - жити на ній дитиною.

Я пришитий до неї проханням синиць,

пунктиром доріжки дрібної мурахи,

пришитий навічно розчерком блискавиць...

Не стомилось бажання - 

летіти над нею птахою.

Я пришитий, о Боже. усім я пришит - 

сивим світанням, ріки голубою косою...

І не треба, душе моя, рвати цю нить:

їй же боляче... А що буде зі мною?..

Великою заслугою Віктора Олексійовича є і його подвижницька праця зі створення в селі Арсенівка - на батьківщині І. К. Карпенка-Карого - музейно-природного заповідника. У цій справі певною мірою виявилася його одержимість. У свій 80-літній ювілей В. О. Погрібний має ще багато планів і намірів, тож побажаємо нашому славному земляку здоров'я ще на багато років, щоб здійснилися всі його наміри та сподівання.