Пам'яті В. О. Погрібного

Новина про те, що перестало битися серце талановитого майстра слова Віктора Олексійовича Погрібного, приголомшила всіх, адже тільки вчора він привітно зустрічав гостей на Хуторі Надія, залюбки фотографувався зі школярами, розповідав про гостини в нього легенди української поезії І. Ф. Драча, про плани на майбутнє. 1 жовтня під час урочистостей в Арсенівці Віктор Олексійович читав свої поезії, а невдовзі його життя раптово обірвалося, а виступ на Батьківщині І. Карпенка-Карого став лебединою піснею митця.

Він належав до тієї письменницької когорти, у котрих кожне слово, кожна тема, епізод були власне пережитими, наболілими, суголосними часові, подіям, реаліям життя. Рідна Матусівка і сусідня славнозвісна Арсенівка для нього були змістом всього життя. Його вірність темі рідного села зворушує. Віктор Олексійович свято вірив у особливу магічність тієї землі, що дала світові корифеїв українського театру, тому й боровся за відродження минулої слави цього маленького оазису краси. Найбільшою заслугою В. О. Погрібного є його подвижницька праця зі створення на Батьківщині І. К. Карпенка-Карого музейно-природного заповідника. Принагідно, що митець не міг піти з життя, не попрощавшись зі своєю мрією, бо саме він вимріяв Арсенівку і все зробив, щоби його заповітна мрія здійснилася.

Рідні й близькі, друзі й прихильники таланту митця збережуть світлий спогад про Віктора Погрібного. А допоки житиме Арсенівка, доти й будуть пам’ятати людину, яка зробила  все, щоб відродити славу малої Батьківщини І. К. Карпенка-Карого.