Учні 7 класу, які готували урочистий захід, запросили всіх присутніх у царство мудрого й красивого, правдивого й цінного, сильного й ласкавого, доброго й мужнього слова Великого сина українського народу.
Під час свята учні декламували поезії Т. Г. Шевченка "Мені тринадцятий минало", "Садок вишневий коло хати", "І золотої, й дорогої...", "Думи мої, думи мої...", "Заповіт", зворушено прозвучали пісні на слова Великого Кобзаря "По діброві вітер виє", "Зоре моя вечірняя".
Поезія Т. Г. Шевченка - це вогник, схожий на полум'я свічки, що запалює душу величезною любов'ю до Батьківщини та рідного народу. Увібравши в себе душу своєї землі, Великий Кобзар підніс духовну велич українського народу на найвищу височінь, тому кожен із присутніх намагався торкнутися серцем Шевченкових творів, пройнявся їхнім духом, щоб по-справжньому виконати поетові заповіти:
Учітесь, читайте,
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь,
Немає коментарів:
Дописати коментар