Сторінки

неділя, 23 серпня 2015 р.

Пришитий нитками дощу до рідної землі


У серпні відзначив свій поважний ювілей наш земляк - поет, прозаїк, публіцист, член Національної спілки письменників України з 1996 року, лауреат літературних премій імені Івана Нечуя-Левицького (1996 р.), імені Євгена Маланюка (2004 р.), імені Остапа Вишні (2008 р.). Віктор Олексійович Погрібний.
 Найбільш зворушує у поетичній творчості земляка вірність темі рідного села:
Моя земля
Я пришитий до неї нитками дощу,
пришитий осінньою павутиною,
жилкою кленовою...
і в мені не вщух
дивний намір - жити на ній дитиною.

Я пришитий до неї проханням синиць,
пунктиром доріжки дрібної мурахи,
пришитий навічно розчерком блискавиць...
Не стомилось бажання - 
летіти над нею птахою.

Я пришитий, о Боже. усім я пришит - 
сивим світанням, ріки голубою косою...
І не треба, душе моя, рвати цю нить:
їй же боляче... А що буде зі мною?..
Великою заслугою Віктора Олексійовича є і його подвижницька праця зі створення в селі Арсенівка - на батьківщині І. К. Карпенка-Карого - музейно-природного заповідника. У цій справі певною мірою виявилася його одержимість. У свій 80-літній ювілей В. О. Погрібний має ще багато планів і намірів, тож побажаємо нашому славному земляку здоров'я ще на багато років, щоб здійснилися всі його наміри та сподівання.

пʼятниця, 21 серпня 2015 р.

І знову разом


Роки, роки... Пливуть невпинно, нестримно, безповоротно. Ніби вчора ще були ви школярами, студентами, а вже сьогодні - впевнені у собі, у своїх силах дорослі люди.
 Незабутньою була зустріч з колишніми випускниками через п'ятнадцять років. Це найкращі мої учні, з якими можна було вирішувати будь-які питання: чи проведення відкритих уроків, чи обговорення цікавих фільмів, чи участь у конкурсах та олімпіадах. Кожен із них у школі виявляв свої здібності, а сьогодні я побачила ті грані душі й серця, які мають мої випускники уже в дорослому житті. Учителі, економісти, психологи, фармацевти, кухарі, кравці, приватні підприємці, а головне, що всі вони стали гарними людьми, і я не приховую, що пишаюся ними.