Найбільш зворушує у поетичній творчості земляка вірність темі рідного села:
Моя земля
Я пришитий до неї нитками дощу,
пришитий осінньою павутиною,
жилкою кленовою...
і в мені не вщух
дивний намір - жити на ній дитиною.
Я пришитий до неї проханням синиць,
пунктиром доріжки дрібної мурахи,
пришитий навічно розчерком блискавиць...
Не стомилось бажання -
летіти над нею птахою.
Я пришитий, о Боже. усім я пришит -
сивим світанням, ріки голубою косою...
І не треба, душе моя, рвати цю нить:
їй же боляче... А що буде зі мною?..
Великою заслугою Віктора Олексійовича є і його подвижницька праця зі створення в селі Арсенівка - на батьківщині І. К. Карпенка-Карого - музейно-природного заповідника. У цій справі певною мірою виявилася його одержимість. У свій 80-літній ювілей В. О. Погрібний має ще багато планів і намірів, тож побажаємо нашому славному земляку здоров'я ще на багато років, щоб здійснилися всі його наміри та сподівання.