Сторінки

понеділок, 27 серпня 2018 р.

Спогади про літо


Літо - пора захоплюючих екскурсій, незабутніх подорожей та походів.
Днями тридцять вихованців пришкільного  табору з денним перебуванням "Мрія" побували у столиці рідної Батьківщини. Розпочалася екскурсія з відвідування Національного музею народної архітектури та побуту України у Пирогові. Тут кожен побачив, як жили наші пращури, якими знаряддями праці користувалися. Можна сказати, що в цьому місці відбулося своєрідне сплетіння історії, архітектури і мистецтва 17-20 століть. Потім учні побували в Києво-Печерській лаврі. Три години чистого задоволення подарували школярам працівники Київського музею "Експериментаніум". Тут діти не тільки згадали уроки фізики та повторили найважливіші закони, а й самі стали активними учасниками захоплюючих наукових відкриттів. 
Загалом під час роботи пришкільного табору школярі також побували на екскурсіях в Умані, Черкасах, відпочивали на Злинських каскадах. Калейдоскоп літніх подорожей цим не обмежився, бо щодня діти знайомилися з дивовижними куточками малої Батьківщини, з чудесними краєвидами рідного села. Тож сподіваємося, що віпочинок у таборі приніс приємні хвилини задоволення нашим вихованцям і надовго запам'ятається щасливими миттєвостями пізнання нового та захоплюючого.
                                                                                                                          

неділю, 25 березня 2018 р.

До тебе, Кобзарю, думки наші линуть!

Тарас Шевченко... Геній, мислитель, пророк. Людина незвичайної долі й незвичайного таланту, що здобула світову славу. З нагоди чергової річниці від дня народження Великого Кобзаря у школі було проведено свято "До тебе, Кобзарю, думки наші линуть!"
Учні 7 класу, які готували урочистий захід, запросили всіх присутніх у царство мудрого й красивого, правдивого й цінного, сильного й ласкавого, доброго й мужнього слова Великого сина українського народу.
Під час свята учні декламували поезії Т. Г. Шевченка "Мені тринадцятий минало", "Садок вишневий коло хати", "І золотої, й дорогої...", "Думи мої, думи мої...", "Заповіт", зворушено прозвучали пісні на слова Великого Кобзаря "По діброві вітер виє", "Зоре моя вечірняя".
Поезія Т. Г. Шевченка - це вогник, схожий на полум'я свічки, що запалює душу величезною любов'ю до Батьківщини та рідного народу. Увібравши в себе душу своєї землі, Великий Кобзар підніс духовну велич українського народу на найвищу височінь, тому кожен із присутніх  намагався торкнутися серцем Шевченкових творів, пройнявся їхнім духом, щоб по-справжньому виконати поетові заповіти:
Учітесь, читайте,
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь,
Бо хто матір забуває,
Того Бог карає...