Вчимося грамотно називати час

Знову про чистоту рідної мови

Експрес-урок української мови

Уроки української мови з О. Авраменком

На гостину до В. О. Погрібного

Теплого осіннього дня восьмикласники завітали до затишної оселі письменника, поета, публіциста В. О. Погрібного, щоб привітати славетного земляка з ювілеєм та ближче познайомитися з автором багатьох досить різножанрових творів. Віктор Олексійович як гостинний господар радо зустрів школярів, розповів про свій життєвий шлях, прочитав напам'ять кілька автобіографічних поезій.
У маминій світлиці все залишилось, як у часи дитинства В. О. Погрібного: піч, мисник, лавки, скриня. Ця кімнатка -  справжній етнографічний музей.

А окрасою садиби та гордістю її господаря є величезний сад, де красуються блискучі червонобокі яблука, сливи, виноград, шепочуть у вітах свої пісні верби, калина та велетні-дуби.

Життєвий шлях Віктора Олексійовича Погрібного, любов до рідної землі є взірцем для кожного українця. Поетичний талант розкриває читачам і прихильникам поезії особливості людської душі і красу нашої неньки України. І ми почули багато цікавого, перебуваючи у гостині у Віктора Олексійовича.

Шановні колеги!

 У День знань прийміть найщиріші вітання та побажання успіхів, професійного натхнення! Нехай джерело Вашої багатогранної творчості ніколи не вичерпується, а наповнює дитячі серця новими знаннями та відкриттями! 

Миру і щастя Вашому дому!

Пришитий нитками дощу до рідної землі

У серпні відзначив свій поважний ювілей наш земляк - поет, прозаїк, публіцист, член Національної спілки письменників України з 1996 року, лауреат літературних премій імені Івана Нечуя-Левицького (1996 р.), імені Євгена Маланюка (2004 р.), імені Остапа Вишні (2008 р.). Віктор Олексійович Погрібний.
 Найбільш зворушує у поетичній творчості земляка вірність темі рідного села:

Моя земля

Я пришитий до неї нитками дощу,

пришитий осінньою павутиною,

жилкою кленовою...

і в мені не вщух

дивний намір - жити на ній дитиною.

Я пришитий до неї проханням синиць,

пунктиром доріжки дрібної мурахи,

пришитий навічно розчерком блискавиць...

Не стомилось бажання - 

летіти над нею птахою.

Я пришитий, о Боже. усім я пришит - 

сивим світанням, ріки голубою косою...

І не треба, душе моя, рвати цю нить:

їй же боляче... А що буде зі мною?..

Великою заслугою Віктора Олексійовича є і його подвижницька праця зі створення в селі Арсенівка - на батьківщині І. К. Карпенка-Карого - музейно-природного заповідника. У цій справі певною мірою виявилася його одержимість. У свій 80-літній ювілей В. О. Погрібний має ще багато планів і намірів, тож побажаємо нашому славному земляку здоров'я ще на багато років, щоб здійснилися всі його наміри та сподівання.